Крізь віки й туманні сузір'я
Він летів на зустріч кометі,
Бо вірив у давнє повір'я,
Пустослівне кривляння поетів.
Ця швидкість космічна. Не дивно,
Що втрачено голову в леті.
Та простір насичений зливами,
Байдуже до нього кометі.
Та він не здавався, летів, що є сил,
Аж поки розпався уламками.
Тоді ж над людьми запалав небосхил
І ранок розквітнув серпанками.
01.10.2020
