Крізь віки й туманні сузір'я
Він летів на зустріч кометі,
Бо вірив у давнє повір'я,
Пустослівне кривляння поетів.
Ця швидкість космічна. Не дивно,
Що втрачено голову в леті.
Та простір насичений зливами,
Байдуже до нього кометі.
Та він не здавався, летів, що є сил,
Аж поки розпався уламками.
Тоді ж над людьми запалав небосхил
І ранок розквітнув серпанками.
01.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Олександр Подвишенний