Не пишіть в шухляду вірші,
Їм потрібен власний дім,
Щоб вони на радість іншим,
Зажили щасливо в нім.
Бо віршам, як і людині
Не весь час сидіть в норі,
Доки зійдуться, як треба,
Зорі долі угорі.
Хай живуть вірші у книгах,
Чи на сайті… і для всіх,
Бо писати для народу,
Це не сором, це не гріх.
Ми словами їх мережим,
Уплітаємо в канву,
Думку ту, що Бог навіяв,
Чи підказку дав зі сну.
Ми на аркуші тримаєм,
Що сказали небеса,
Та не лише нам дісталась,
Дар від Муз віршів краса.
Не пишіть в шухляду вірші,
Хай читають люди вас,
Бо чи кращі, а чи гірші,
Це покаже лише час.
14.09.2020
Прекрасні слова талановитої майстрині слова. Кожен з нас має свою історію початку творчості: я стільки років соромилася сказати комусь, що пишу. Тепер розумію, що кожен вірш має право на літературне життя. Дякую за таку тему.