Прошу тиші! Серпень починає
Увертюру осені писати,
Ще куліса лісу затуляє,
Й прикрашають світ -зелені шати.
Зорепади, як стрімкі софіти,
В небесах мелькають до світання,
Прикрашають небо в самоцвіти,
І пророчать здійснення бажання.
З кожним днем, мов фарби на картині,
Жовкнуть й сохнуть трави декорацій,
В бур’янах вітрець у павутині
Струни мучить в прагненні овацій.
Десь дзвенить ранкова прохолода,
Спів птахів, неначе флейти трелі,
Змінюється в золото природа,
Умивається в росі-купелі.
Прошу тиші! Серпень нам заграє,
Стриману осінню увертюру,
Потім вітер листя позриває ,
І розвіє світом партитуру.
13.08.2020
Прекрасний твір! 
чудова поезія 
