В пісках гарячих ти мене знайшов,
І пригорнув ласкаво, як ніколи,
Єдиний подих – прохолодний шовк,
В душі моїй згорнули частоколи.
І я тебе вдихала всім єством,
Тремтіли губи, заплющались очі,
Енергія ковзнула божеством,
Розбурхуючи мрії проти ночі.
Зривав, як звір, мій одяг кидав вниз,
Моє волосся плутав в павутину,
Обпік цілунком слід солоних сліз,
Розгойдував на хвилях, мов дитину…
Як мене пестив, як леліяв,
той вітер, що із моря віяв…
12.08.2020
