Артем кожне літо любив проводити в селі. Зразу ж після екзаменів він приїжджав на ціле літо, а по закінченні канікул не спішив у місто. Хоч у місті Артем говорив російською, у Світличному він був сільським місцевим українцем і говорив нашим суржиком.
У дідуся і бабусі хоч і було багато роботи, але ж і купа вільного часу.
Артем носив воду від колодязя в кінці вигону, перевертав сіно, рвав траву кролям, коли доспівали вишні то він ліз на самісінький вершечок і рвав у бідончик, який висів на шиї. Артем частіше від нас ходив у магазин, бо і збирався швидше, і не затримувався довго, та і хліба міг більше донести. На пастівні теж на нього покладалося більше обов’язків, бо він швидко бігав, не боявся ящірок і вужів, які могли трапитися на шляху.
Тьомка дідусеві допомагав рубати дрова, а бабусі переносив з городу оберемки буряну та натини, та і відра з огірками та іншою городиною переносив теж він.
У вільний час він ходив у гості до Сергія, або Сергій до нас. Разом вони ловили рибу, збирали гриби, могли поїхати на дамбу велосипедами, або на футбол. Коли Артем був вдома він дивився по телевізору бойовики, комедії і футбольні матчі. Весь вільний час він читав товстелезні книжки, і за літо кілька десятків осилював.
Коли став старшим то влаштувався у колгосп пастухом ферми. Щодня він брав перекус і спішив на роботу, де на коні опікувався тисячним стадом колгоспного скоту разом з іншими пастухами. Після роботи він ледве ноги притягував, був голодний, втомлений і брудний. Та його дії того вартували, бо в кінці літа він отримав гарну платню, за яку повністю скупився до школи, ще й лишилося.
Коли став дорослим Артем приїжджав набагато рідше. Садив города, копав картоплю, як вийде, то приїздив на Різдво, чи на храм. Дитинство минуло, а спогади лишилися.
(*- Артем та Іра з моєю мамою на на моєму весіллі )
Дякую...та він зовсім не сільський... Мої двоюрідні Іра і Артем спочатку жили в Криму, а це вже 25 років у Чернігові. Сільськими вони ставали на період канікул.
