Перші іграшки, перші спогади залишаються в пам’яті людини назавжди, наче промінці, якими можна доторкнутися до минулого. Мені пощастило, бо дитинство було в той час коли в магазині можна було придбати будь які іграшки. Якісні, екологічно чисті, виготовлені за всіма нормами і стандартами, але дорослим витрачати кошти на них не дуже хотілося.
День народження, Новий рік, поїздка в гості, або приїзд гостей до нас пророчили мені поповнення іграшкового арсеналу. Зазвичай я бережливо відносилась до власних речей. Всі ляльки ніби дружній хор стояли і сиділи рядочком на буфеті. Я на них лише дивилася, бо доторкнутися могла лише тоді, коли мама на шафі витирала пил. Велика жовта риба на коліщатах, з жабою на спині, стояла за диваном, наче в гаражі. Пластмасовий Буратіно сидів на стільці. Всі інші іграшки жили у великому картонному ящику під бабусиним ліжком. Щоб погратися, мені серед зали простеляли величезну шубу і висипали туди всі дрібні іграшки.
Я залюбки складала прості слова з кубиків, котика-пірамідку, деренчала іграшковою шарманкою, грала на дерев’яній сопілочці та на білому саксофоні, вибивала в маленький бубонець. Завжди цікаво і захоплююче було дивитися на чудернацькі узори, що малював калейдоскоп. Це видовище зачаровувало, і тому дивитися в нього можна було безкінечно. Такі ж узори я намагалася скласти з мозаїки на двох підставках чорній і білій, моїй та іграшці з татового дитинства.
Був у мене козлик на ризиночках, коли натискала кнопку внизу, він падав, ніби щипав травичку, коли відпускала – він знову рівно стояв. Та цю іграшку я пізніше віддала однокласниці Валі, коли та лежала в лікарні з вирваними гландами, а я провідувала бабусю після операції, і коли побачила Валю, то щоб заспокоїти віддала свого козлика. Ще була синя іграшка там де пластмасові курі клювали зерно, та це лише спогад, бо подальша доля іграшки мені не відома.
Двічі мені дарували посудку. Перший раз хто коли і яку – не знаю, з неї пам’ятаю лише блискучі малесенькі тарілочки. А другу подарували тьотя Марійка і дядьо Гриша Дудникові на День народження. Доречі, в черпачку з посудки до цього часу гріємо воду на каву, хоча раритетній посудині вже більше тридцяти років.
Взагалі деякі речі до цього часу мають своє застосування: маленьким черпачком, до цього часу зручно наливати кисіль, або тісто на налисники, зелена балія з іграшкової перукарні служить чудовим горщиком для розсади.
Змалечку я любила гратися листівками. Їх була ціла авоська, бо раніше надсилали паперові вітання на всі свята. Роздивлялася, складала квіти до квітів, новорічні до новорічних, з перемогою і днем народження окремо, а потім будувала з них багатоповерхові будиночки.
Коли приїжджали з Остапівки брати то ми грали в настільну гру «Ах і Ох ідуть вперед», в шашки та шахмати, роздивлялися гру «За гриби і про гриби» і визначали їстівні та неїстівні. Була ще в мене цікава штука з екраном і двома гвинтиками, а коли їх крутила то можна було малювати різні малюнки, за цей надсучасний мольберт ми майже билися.
До цього часу збереглися ляльки Барбі і Сінді, що мені з Криму привезли і для них я шила різне вбрання. Ще одна лялечка стоїть в шафі. Вона одягнена, наче принцеса, в рожевому капелюшку, рожевій сукні, в внизу підставка з пишним низом бальної спідниці.
Зараз зберігається в шухляді іграшка, дорога моєму серцю. Старенька бабуся Катя зробила мені мотанку з тряпок, таку як робили в її дитинстві на полчатку ХХ століття. Я їй звичайно допомагала бабусі, подавала потрібні клаптики, приносила вату, щоб в середину напхать. Мама намалювала їй обличчя. Пройшло багато років, а лялька ця – мені дуже дорога.
Коли щонеділі по телебаченню йшли Діснеївські мультики, то я на всі гроші які мені давали намагалася купити резинових героїв мультфільмів Діснея. Довго вони стояли на книжковій полиці і нагадували про дитинство.
Довгоочікуваними іграшками була веселкова пружинка, тетріс, та м’ячик стрибунець.
Кожна іграшка дорога серцю, нагадує давно збуті моменти життя, коли світ здавався казковим, коли я була центром цього світу, а іграшки близьким моїм оточенням.
Гарні спогади! Майстрено написано.Я своїм дітям намагалася з премії купити іграшки,не хотіла,щоб були зовсім обділені.А чому з премії, бо будували самотужки дім..,катма грошей,ще й в цей час заочно в Києві навчались... Ми ж жили великою сім*єю...батькам було не доіграшок. Ми шили тряпчані ляльки,а влітку,босоногі, з качанів кукурудзи вирізали собі ляльок.
Удачі Вам!
Тобі, як і всім дітям Твого віку дісталась щаслива пора дитинства. Мультики були прекрасні, на відміну сьогоднішніх страшилок. Іграшок повен магазин з доступними цінами, А зараз піти в гості, не знаєш що подарувать! Страшне, невдобне ще й дорогезне.
Майстрено написано.Я своїм дітям намагалася з премії купити іграшки,не хотіла,щоб були зовсім обділені.А чому з премії, бо будували самотужки дім..,катма грошей,ще й в цей час заочно в Києві навчались... Ми ж жили великою сім*єю...батькам було не доіграшок. Ми шили тряпчані ляльки,а влітку,босоногі, з качанів кукурудзи вирізали собі ляльок.
дякую за спогади!!! 
