Простые советы праведного Алексия
https://archive.smiruponitke.info/article/prostie-soveti-pravednogo-aleksiya
Кто бы мы ни были, какое бы занятие ни лежало на нас – домом ли править или общественную должность исполнять, земные ли дела вести или о небесном пещись, обрабатывать ли поле или работать в мастерской, – везде мы с честным прохождением дела своего звания призваны соединять исполнение христианских обязанностей.
***
Бог не исполняет нашей молитвы оттого, что просимое не принесет пользы.
***
За собой следить надо. Как видишь, что подходит прилог оскорбить, сказать колкость, сейчас же его прогнать, а то потом пойдет желание, а за ним дело.
***
А за зло надо платить добром. Часто бывает, что эти люди (враги) говорят нам то, чего мы сами-то за собой не замечаем.
***
Мы должны разгружать друг друга, когда видим, что человеку тяжело; нужно подойти к нему, взять на себя его груз, облегчить, помочь чем можно, так поступая, входя в других, живя с ними, можно совсем отречься от своего я, совсем про него забыть. Вот когда мы будем иметь это и молитву, тогда мы нигде не пропадем, куда бы мы ни пришли и с кем бы мы ни встретились.
***
При скорбях не роптать и не спорить с Богом нужно, а с благодарностью к Нему молиться. Господь не так, как люди; люди, если что-либо от кого потерпят, стараются отплатить, но Господь и в скорбях старается нас исправить. Если бы мы знали, как терпят другие, то не роптали бы.
***
Всех объять любовью может только Господь, а поэтому полюбить всех мы можем только через Христа.
***
Случаев нет на земле; все от Господа, все наши встречи не случайны. Господь нас сталкивает с людьми не напрасно. Мы вот все относимся к людям, встречающимся с нами в жизни, равнодушно, без внимания, а между тем Господь его к тебе приводит, чтобы ты дал ему то, чего у него нет; помог ему; конечно, не в материальном смысле, но более широком: научил любви, смирению, кротости, словом, привел бы ко Христу своим примером. Если ты ему откажешь, ни в чем не послужишь, то помни, что он все-таки не будет лишен этого. Господь дает тебе случай сделать добро, приблизиться к Нему; если ты не хочешь, Он найдет другого человека, который даст требующему должное и нужное ему.
***
Господь так близок ко всем нам, так нас любит, что всегда готов помочь нам. Поэтому, когда нападают помыслы, обратись ко Господу; чувствуешь, закипает злоба, ненависть к кому-нибудь, воззови к Божией Матери: «Владычице, помоги мне, я немощен, я не могу, мне хочется быть добрым, помоги же мне», – сердечно, слезно помолись, а потом, знаете, как мать со всех ног бежит к ребенку, когда он заплачет, что-нибудь с ним случится, так Господь нас любит и всегда поможет.
***
Co смирением диавол не может бороться. А у нас его и нет, мы все думаем о себе, все стараемся устроить свое счастье сами, ставим себя на место Бога; а всякий гордый человек – несчастный человек, он удаляется от Бога; поэтому святые избегали чести, боясь, что они загордятся и удалятся от Господа, перестанут служить Ему, а начнут служить своему я.
***
Вы видите, други, духовное помрачение сопровождается удалением Света, просвещающего всякого человека, и глубоким мраком, темнотою. Кому не страшна эта тьма, кто не ужасается ее? Кто не будет готов бежать из нее, чтобы скорее придти в чудный, вожделенный свет Спасения? Будем понимать и верить, что только Свет Христов, Свет духовный есть величайшее благо, есть совершенство, блаженство. Будем верить и стремиться к Нему, к Свету Христову.
***
Какие молитвы угодны Богу? Те, в которых мы просим себе действительно полезного и молимся о славе Божией и о благе ближних, то есть являем любовь к Богу и ближним.
***
Взывая «Отче», мы исповедуем, что любим Бога, как Отца; говоря «Отче наш», мы признаем всех христиан братьями и молимся не за себя только, но и за них.
***
Христианина мы не представляем себе как существо чисто духовное, отрешенное от всех земных забот и привязанностей. Он прежде всего житель земли, которая неминуемо действует на него и налагает свои обязанности и условия существования; он сын своего отечества, которому служит, и член человечества, к которому принадлежит, и вместе с тем он существо, одаренное умом и сердцем, с потребностями святой веры, знания и добра, со стремлениями к высшему развитию на земле для неба. Согласно с этим призванием лежат на нем многоразличные заботы: по отношению к миру – его долг трудиться и устроить свое внешнее благополучие, по отношению к отечеству – честно проходить обязанности своего звания и служить на пользу общую и, сверх того, заниматься делом души своей, украшая себя чистотою совести и добрыми делами.
Перевела на украинский язык 2.05.20 7.42
Прості поради праведного Олексія
https://archive.smiruponitke.info/article/prostie-soveti-pravednogo-aleksiya
Хто б ми не були, яке б заняття не лежало на нас – будинком чи правити або громадську посаду виконувати, земні справи вести або про небесне пильнувати, обробляти поле або працювати в майстерні, – скрізь ми з чесним проходженням справи свого звання покликані поєднувати виконання християнських обов'язків.
***
Бог не виконує нашої молитви тому, що бажане не принесе користі.
***
За собою стежити треба. Як бачиш, що підходить прилог образити, сказати колючість, зараз же його прогнати, а то потім піде бажання, а за ним справу.
***
А за зло треба платити добром. Часто буває, що ці люди (вороги) говорять нам те, чого ми самі за собою не помічаємо.
***
Ми повинні розвантажувати один одного, коли бачимо, що людині важко, потрібно підійти до нього, взяти на себе його вантаж, полегшити, допомогти чим можна, так поступаючи, входячи в інших, живучи з ними, можна зовсім відректися від свого "я", зовсім про нього забути. От коли ми будемо мати це і молитву, тоді ми ніде не пропадемо, куди б ми не прийшли і з ким би ми не зустрілися.
***
При скорботах не нарікати і не сперечатися з Богом потрібно, а з вдячністю до Нього молитися. Господь не так, як люди; люди, якщо що-небудь від кого потерплять, намагаються відплатити, але Господь і в скорботах намагається нас виправити. Якби ми знали, як інші терплять, то не нарікали б.
***
Всіх обійняти любов'ю може тільки Господь, а тому полюбити всіх ми можемо тільки через Христа.
***
Випадків немає на землі; все від Господа, всі наші зустрічі не випадкові. Господь нас зіштовхує з людьми не марно. Ми всі ставимося до людей, що трапляються з нами в житті, байдуже, без уваги, а між тим Господь його призводить до тебе, щоб ти дав йому те, чого у нього немає; допоміг йому; звичайно, не в матеріальному сенсі, але більш широкому: навчив любові, смирення, лагідності, словом, привів би до Христа своїм прикладом. Якщо ти йому відмовиш, ні в чому не послужиш, то пам'ятай, що він все-таки не буде позбавлений цього. Господь дає тобі випадок зробити добро, наблизитися до Нього; якщо ти не хочеш, Він знайде іншої людини, який дасть вимагає належне й потрібне йому.
***
Господь близький до всіх нас, так нас любить, що завжди готовий допомогти нам. Тому, коли нападають помисли, звернися до Господа; відчуваєш, закипає злість, ненависть до кого-небудь, заклич до Божої Матері: «Владичице, поможи мені, я немічний, я не можу, мені хочеться бути добрим, допоможи мені», – сердечно, слізно помолися, а потім, знаєте, як мати з усіх ніг біжить до дитини, коли він заплаче, щось з ним станеться, так Господь нас любить і завжди допоможе.
***
Co смиренням диявол не може боротися. А у нас його немає, ми всі думаємо про себе, все намагаємося влаштувати своє щастя самі, ставимо себе на місце Бога; а всякий горда людина – нещасна людина, він віддаляється від Бога; тому святі уникали честі, боячись, що вони загордятся і втечуть від Господа, перестануть слугувати Йому, а почнуть служити своєму я.
***
Ви бачите, други, духовне затьмарення супроводжується видаленням Світла, просвіщає кожну людину, і глибоким мороком, темрявою. Кому не страшна ця темрява, хто не жахається її? Хто не буде готовий бігти з неї, щоб швидше прийти в дивний жаданий світло Спасіння? Будемо розуміти і вірити, що тільки Світло Христове, духовний Світ є найбільше благо, є досконалість, блаженство. Будемо вірити і прагнути до Нього, до Світла Христового.
***
Які молитви угодні Богу? Ті, в яких ми просимо собі дійсно корисного та молимося про славу Божу і про благо ближніх, тобто являємо любов до Бога і ближніх.
***
Волаючи «Отче», ми визнаємо, що любимо Бога, як Батька; кажучи «Отче наш», ми визнаємо всіх християн братами і молимося не за себе, а й за них.
***
Християнина ми не уявляємо собі як істота чисто духовна, відчужений від усіх земних турбот і прихильностей. Він насамперед житель землі, яка неминуче діє на нього і накладає свої обов'язки і умови існування; він син своєї вітчизни, якому служить, і член людства, до якого належить, і разом з тим він істота, обдароване розумом і серцем, з потребами святої віри, знання і добра, з прагненнями до вищого розвитку на землі для неба. Згідно з цим покликанням лежать на ньому многоразличные турботи: по відношенню до світу – його обов'язок трудитися і влаштувати своє зовнішнє благополуччя, по відношенню до батьківщини – чесно проходити обов'язки свого звання і служити на користь загальну і, крім того, займатися справою душі своєї, прикрашаючи себе чистотою совісті та добрими справами.
Переклала на українську мову 2.05.20 7.42
ID:
874267
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Поема ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 02.05.2020 07:49:35
© дата внесення змiн: 02.05.2020 07:50:47
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|