Горнятко кави, погляд в невідомість,
Якісь сумні всі спогади про нас.
Запаморочив час німу свідомість,
Ми вже не ті, вже той вогонь погас.
У тиші спогади торкаються відлуння,
Шепоче хтось молитву в небесах.
Ми розчинилися уже у своїх буднях,
Гойдає прожите на Божих терезах.
Холодна кава та байдужий погляд,
У серце спокій з тишею проник.
Ми так шукали шлях у наш світогляд,
Що заблудилися і шлях позаду зник.
У забуття штовхаю вже минуле,
Ми вже не ті, вже той вогонь погас.
І якось байдуже, що в всесвіті ми були,
Стирає час всі спогади про нас.
Лю...
березень, 2020
