Час, здавалось би, постійний,
Але практика рясна
Ним керує воля вільна,
Ми – невільники життя.
Дитинчата звірів риссю
Виростають. Наші – ні
Світлом фар хтось тільки блиснув,
І чи є він на землі?
Ніби в чари новий вдівся,
Будувати щось нове.
Та півмісяця вже скисло,
Зміни ще – ні бе, ні ме.
І несеться, і несеться –
Несерйозність в голові.
А говорять, що час точний,
Це хіба що у ві сні.
Та коли дивитись в очі,
То питань
, мов тих дірок.
Й шанувать його не схочеш,
Та не скажеш :щоб ти здох!
Хай уже сидить при владі –
Всі умови там для них.
Але й нас би не здавати….
Це говорить, мабуть, хміль.
15.01. 2020 г
