Давай наллємо чорну каву,
В старі горнятка із сервізу,
І поговоримо про зустріч:
Як ми пакуємо валізу….
Як летимо вперед щодуху…
Щоб мрії – однією стали…
Щоб миті завмирання руху
Нам вічність щастя дарували.
Холоне ароматна кава
Плететься далі наш сюжет
Виходить казочка цікава
Бо пише Муза і Поет…
Навпроти очі бачать наскрізь
У душу і гаряче серце…
Вже руки в’ються моїм станом
Плетуть романтики кубельце…
Ти… я… і вниз сповзає одяг
Тіла зливаються в одне
Реальність поспішить на потяг
Простим стає усе складне…
Я… ти… і кожен пазл складеться,
Зіллються душі і тіла,
Весь світ від щастя стрепенеться ,
Від пристрасті і від тепла…
Ми мовчки допиваєм каву…
Холодну вже… насамоті…
Загашуєм гарячу лаву…
І вірим…стрінуться путі…
Що не кажіть,а це - Любов:
Слова і рухи все - ласкаве,
