/ за А.Стефанюк в перекладі з рос. /
Як часто...щось бракує нам тепла
І не спасають в холод рукавиці.
Потрібна конче одіж із Добра,
Шарф Піклування,зв'язаний на спицях.
Життя ми розпускаємо для тих,
Хто серцю дорогий й ночами сниться.
Й червоними нитками тчемо плед,
Вплітаючи кохання по крупицях.
Як часто мерзнемо... від пустоти.
Не зігрівають нас й галони чаю.
Ми ..."гинемо"...від серця німоти,
Без кожноденного :"І я скучаю!.."
Як часто...щось бракує нам тепла...
/ подяка автору відеоролика
Євгену Кірюхіну ; світлина взята з
інтернету/
31.10.2019р.
Гарний, змістовний твір... Вітаю авторів... 
