Дощі римують злякані синкопи,
І по дахах вистукують пунктири,
У осені знов «праця Пенелопи»,
Ритмує вправно: раз, два, три, чотири…
Знов сиплються краплини, як монети,
Це відкупи за розпачі осінні.
Зітхають вже сонетами поети
Бо для натхнення ці моменти цінні.
Коли за склом волога прохолода,
А у душі – живе клубок з словами
Віршів мереживо плести – це насолода
Під дощові, мінорні, тихі гами…
05.10.2019
гарний приємний поетичний твір.обов'язкова почитаю ваші твори як побільше.потім поділюсь враженнями.від Валентинових віршів ,таких ніжних та солодких співати хочеться.подивимось як у вас.ці що я вже прочитав обіцяють що буде цікаво.