|
Любий,
в моїй реальності мені часто доводиться бути дорослішою і сильнішою, ніж я є насправді: робити вибір, до якого усіма нейронами не готова, приймати рішення з тремтячим серцем, боячись наслідків, розв'язувати усі проблеми власноруч, не сподіваючись ні на кого. І вибір залежить саме від мене, кожним кроком керую я і долю пишу собі також я... Якщо чесно, від усвідомлення цієї правди в мене котились горохом сльози і з’явилось відчуття глибокої, страшної безпорадності. Ніби мені 5 років і мене забули на вокзалі, я стою на середині холу , біля мене ходить купа здоровезних, високих людей, – і всі мене штовхають, не помічаючи.
Жахливо виснажують думки і розуміння того, що ти не знаєш, що робити і як жити далі (у розумників завжди знайдеться фраза: “як, як, – а от просто: береш і живеш”), що ніхто тобі не допоможе в цьому, не порадить, не підкаже, бо у кожного своє життя і свої турботи, бо ніхто не зможе зрозуміти твій внутрішній стан, а лише нещиро поспівчувати. Знай: я втомилась..Я б хотіла порівняти себе з атлантом, який тримає на собі все, але то буде здаватись вже занадто самовпевнено і гіперболізовано.
Мені рано довелося стати дорослою, черствою, трохи жорсткою. Коли неприємно, я замикаюся, і просто переживаю усе в собі; коли страшно, паніку можна побачити в моїх очах, коли наробила дурниць, то знову ж таки проводжу виховну роботу з собою, гніваюсь на себе. Колись ти побачиш мене іншою, колись зрозумієш мене і покохаєш навіть такою.
І коли я досить довго в такому напруженому стані – я здуваюсь, втрачаю всю життєву енергію, часто навіть втрачаю на мить себе.
А поряд з тобою хочу почуватись маленькою дівчинкою, хочу дозволяти собі бути слабкою, не здатною до серйозних рішень, не турбуючись ні про які проблеми; хочеться надіятися на твої сильні плечі, знаючи, що мій спокій, сон, думки, життя, майбутнє – у надійних руках; що про мене потурбуються, захистять, заспокоять.
Хочеться бігти до тебе щодуху, забувати про залізні кайдани, – не забувати, а забути, скинувши їх навіки, – і руками, й ногами вішатися на тебе, знаючи, що втримаєш і не кинеш.
Правда не кинеш?
З любов’ю,
Твоя
ID:
840796
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.07.2019 23:37:28
© дата внесення змiн: 15.12.2020 23:40:27
автор: дівчина з третього поверху
Вкажіть причину вашої скарги
|
щасти вам 
