Купив дід упаковку, 10 коробочок , сірників. Дістав одну коробочку, відкрив її і чує з коробочки голос
- А я чарівна!
Дід вже подумав, що у нього з головою щось не те. Взяв іншу коробочку , відкрив , а та мовчить. Взяв ще іншу коробочку і та мовчить. Відкрив першу коробочку , а та
- А я чарівна!
- І чим ти чарівна ? – запитує дід.
- Запали один сірник з мене і здійсниться твоє бажання. Але бажання буде тривати доти, доки горить сірник.
- Та це ж секунд 10 – каже дід.
- Так. Але хіба якщо придумати гарне бажання цього мало ? – запитала коробочка.
Дід подумав і сказав
- Хочу чарочку найкращої горілки – і запалив сірника.
І з*явилась чарочка, а в ній горілка, а ще на чарочці цифра – 50.
Випив дід чарочку і йому сподобалась горілка.
Сірник догорів і чарочка з цифрою 50 зникла, але задоволення від горілки залишилось.
- Дякую тобі коробочко, добра горілка – каже дід – А що це на чарочці за цифра 50 ?
- А в мені 50 сірників, а значить 50 бажань можу виконати. Це було бажання № 50 , і так у зворотньому відліку. Що ще хочеш?
Дід подумав і каже
- Хочу найкращу сигарету. Подимлю хоч 10 секунд, але насолоджусь- і запалив сірник.
З*явилась цигарка прямо в устах у діда, дуже запашна. А на ній цифра – 49. Дід подимів, сподобався йому тютюн. А коли сірник догорів цигарка зникла.
- Хороший тютюн, мало, але такого раніше не пробував- каже дід – і задоволення залишилось.
- Що ще хочеш? – запитує коробочка.
Дід подумав і каже
- Хочу, щоб з*явилась гарна молодиця і я її вщипну за попу.
Запалив дід сірника і з*явилась сексуальна красуня у футболочці з цифрою 48. Привіталась з дідом, підійшла до нього, повернулась, підняла спідничку і каже
- Щипай , тільки не боляче.
У діда аж руки затряслися. Але він таки вщипнув красуню. Сірник догорів і та зникла.
А дід згадав про свою бабцю і розповів їй і показав чарівну коробочку.
Ой, бабця зраділа. І забажала з поради діда стаканчик доброго вина і він з*явився з цифрою 47 і скоштувала бабця вина і насолодилась ним. А потім бабця забажала хоч на 10 секунд помолодіти на років 40 і бажання її здійснилося і милувалась бабця на себе молоду у дзеркалі, а на ній було плаття з цифрою 46 і говорила бабця – Ах!
А потім дід і баба рішили, що вони запалять два сірника і забажають обидвоє показатись молодими і помолодівший дід ущипне помолодівши бабу за попу. І стали тоді вони у сорочці з цифрою 45 і платті з цифрою 44 молодими і помолівший дід ущипнув молодичку-бабу за попу. Ой, потім їм радісно було. Так все тривало всього секунд 10, але задоволення залишилось.
І чого потім дід і баба не бажали. Бажали і в Індії біля Тадж-Махалу бути, і в Голівуді, і в Парижй, і в Африці, і чого тільки не коштували вони.
Дід навіть по разу дав копняка з*явившимся Гітлеру, Сталіну і Леніну. Дав їм по копняку в зад і вони звезли у футболках 41, 33 і 17.
І так дід і баба захопились у своїх бажаннях, що залишилось тільки 2 сірника.
- Давай їх поки що не будемо запалювати – каже дід – може потім для чогось важливішого знадобляться.
- Я згідна, мій щасливчику – погодилась бабця.
Пройшли місяці і роки. Дід і баба зовсім стали старенькими і слабкими. І рішили вони побачити Рай удвох.
- Мало вже нам лишилося – каже дід – А я так би хотів, щоб ми і на тому світі були разом.
- І я б тог хотіла – каже старенька.
- А може чарівні сірнички і на те здатні, щоб ми хоч на 10 секунд та подивились як там у Раю.
- Давай спробуєм , діду – погодилась бабця і вони дістали з коробочки 2 останніх сірничка.
Тремтячими руками од старості. Дід і баба запалили сірники і загадали бажання.
І вони дійсно опинились в Раю і побачили апостола Петра, котрий спочатку усміхнувся їм, а потім здався діду і бабі трішки розсердженим. Дід і баба побачили багато щасливих людей, котрі дивились на них і усміхались, а дехто навіть голосно сміявся. А сірники в їх руках не згасали, хоч пройшло вже багато більше десяти секунд.
- Ну, я дам тому ангелятку – мовив апостол Петро і загасив сірники.
- Ми вже тут і залишимось? – запитав у апостола Петра дід.
А дід і баба стали знову молодими.
- Так – відповів апостол Петро – Час вашого земного життя вже закінчився.
- А що це за чарівні сірники? – запитала бабця.
- Це одне наше ангелятко робить те. Що не можна робити. Я знаю хто його до того надоумив, то той парубок, що у земному житті працював на фабриці сірників. Ви не перші, кому попалась чарівна коробочка і хто захотів побачити Рай. Але ви залишаєтесь тут, а декого приходилось повертати назад на Землю. Тому і люди у Раю сміялись, побачивши вас із запаленими сірниками, бо знають про нашого витівника – ангелятко. Але я йому забороню так чинити, бо це не по правилах.
І тут у натовпі щасливих людей з*явилось ангелятко.
- А ну стій – наказав йому апостол Петро – Не тікай од мене проказнику!
Молоде ангелятко наблизилось до апостола Петра, а той забрав у ангелятка таку знайому дідові і бабі коробочку сірників.
- Знову за своє – мовив ангелятку апостол Петро – Більше ніколи, щоб я не бачив у тебе цих сірників. Забороняю.
- Зрозумів. Ніколи. – відповіло ангелятко і полетіло.
Ну а помолодівші дід і баба залишились у Раю назавжди і разом.
