********
sensus veris – відчуття весни (лат.)
Прозорі зимові зорі
Приречені до весни,
По залах – прощальний спалах
Сліпучої білизни.
У серці шалене скерцо
Пустило новий листок.
Співати? Ні, дивувати
Сюїтами пелюсток.
А хмари, мов ягуари,
З лілового кімоно
Зухвало і небувало
Вриваються у вікно.
Не лати – святкові шати:
Двори перейшли на твіст.
На сході…Та й справді, годі,
Бо в міста – весняний зміст.
