(Продовжуючи тему В. Насипаного та Т. Комаринського про складні стосунки жаби і комара
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834588)
Я не поет – я тільки вчуся,
На авантюру поведуся,
Бо і мені жаль комара,
Що не зазнав в житті добра.
Хоча і він теж вади має,
Свій хобот в чужі справи пхає,
Й без капості не може жить,
Аби когось не укусить.
Але якщо лиш правди ради,
Відкинуть вбік природні вади,
То спробуєм фантазувати,
І щось прикольне написати….
……………………………………………..
………………………………………………
… з фантазією кепсько в нас…
Уявим Францію… Прованс…
Отож мосьє Дон де Комар,
Зайшов французький ресторан.
Вивчав в меню нулі та крапки,
Й замовив там жабині лапки…
ЗДІЙСНИЛОСЯ!!! (Без зайвих слів…)
Комар у клярі жабу з’їв…
Іночко, це просто диво тому що я теж, хотіла відправити Комаринського до Франції, але у вас це вийшло поетичніше, то не буду, бо ще квитки оплатити потрібно буде