Мотузка стягає шию,
Врізається в шкіру вузлами.
Я мозок від бруду мию,
Але не своїми руками.
Мотузка стягає сильніше
І вже набувають вени.
Сьогодні тобі видніше,
Мене обпікають тени.
Мотузка мене обіймає,
Тримає обидві долоні,
Слова мої ж не пускає
І цілиться прямо в скроні.
Мотузку зірвати не в силах
І вже я лечу в невагомість,
До мене спускаєш на крилах,
Загублену часом свідомість.
