Мотузка стягає шию,
Врізається в шкіру вузлами.
Я мозок від бруду мию,
Але не своїми руками.
Мотузка стягає сильніше
І вже набувають вени.
Сьогодні тобі видніше,
Мене обпікають тени.
Мотузка мене обіймає,
Тримає обидві долоні,
Слова мої ж не пускає
І цілиться прямо в скроні.
Мотузку зірвати не в силах
І вже я лечу в невагомість,
До мене спускаєш на крилах,
Загублену часом свідомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833404
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.04.2019
автор: Ірина Свірзінська