Осип Бодянський* - наш земляк,
Бував в світах, знав: що, та як,
І зміг оформить надбання,
У дуже цінне зібрання.
Між інших – пісенька одна**,
Що винирнула, ніби з дна,
І вона наша – не секрет,
Кожнісінький твердить куплет.
Од Києва і до Лубен,
Співають тут таких пісень,
Бо Київ – он, а ось – Лубни,
Де ж тут шукати далини?
І Ніжин і Прилуки тут, -
Та це ж рідненький наш маршрут.
Дотепники й жартівники,
Жили у нас у всі роки.
Що наверзеться їм у снах –
Про те, співали у піснях.
Якби поїхать по рогіз –
То запрягали козу в віз,
А як на гульки до Оксани -
То запрягали півня в сани.
Коли дорога всіх одна,
То краще вибрать барана,
Його у віжки запрягти –
Де більший гурт - туди й тягти.
***
Свого народу я дочка,
І щоб доїхать до точка,
Я запряжу у віз кота,
І з вітерцем … от красота!
Нехай вистукують копита,
Хоча дорога в нас розбита.
Сижу у возі, наче пані,
Я на розкішному дивані.
Мій Мурчик пре з останніх сил,
Здіймає вихром з траси пил.
А що? Кому про це судити?
Не заборониш гарно жити…
30.03.2019
* -О́сип Макси́мович Бодя́нський (псевд. О. Бода-Варвинець) ( 1808, Варва, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Чернігівська область, Україна) — 1877, Москва, Російська імперія) — український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (1854).
** -Українська народна пісня "Од Києва до Лубен"Од Києва до Лубен"
Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.
Приспів:
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам!
Од Ніжина до Прилуки
Та побила закаблуки.
Од Полтави до Хорола
Черевички попорола.
А мій батько чоботар,
Черевички полатав.
Запряжу я козу в віз
Та й поїду по рогіз.
Запряжу я півня в сани
Та й поїду до Оксани.
Запряжу я барана –
Куди люди, туди й я.