Кілька днів не пишу,
(Але ж я не зникаю),
Та чомусь я нових ,
Повідомлень не маю.
Не читаю «чуже»,
Та й «мого» не читають,
Сайту пути міцні ,
Поступово зникають.
А натхнення нема,
В Музи зламані крила,
Ці слова у рядки,
Ледве я приліпила.
До незв’язаних слів
Не шукається рима,
Хоч сімсот тридцять п’ять
Вже віршів за плечима.
Усі теми глибокі,
Від мене втікали,
А чи думи мої,
Їх чомусь налякали?
Чи поцупив їх хтось?
Чи згубились в дорозі?
А чи може вони,
Десь уже на порозі?
Жду натхнення, весни.
Тепле сонце ясне,
І надіюся, знов…
Буде добре усе…
15.03.2019
Буває, що приходить період, де мовчить нутро....у мене воно більше 5ти років мовчало. І знову тут,знову часом чую тишу, часом переписуєш все по сто разів, але...... приходить момент і знову неначе розливається ріка, мов весіння повінь.... а головне, що все одно прийдуть тих пару людей (якщо у них також не застій),які скажуть:"О....привіт, ти є....")