(За мотивами поезії Т. Г. Шевченка)
Дніпро могутньо стогне та реве,
Кругом вітри сердиті завивають
Високі верби аж додолу гне,
І хвилі, наче гори підіймають.
В ту пору місяць виглядав блідий,
У небесах ховаючись за хмари,
Мов човен одиноко в морі плив,
Між хвиль, неначе придивлявся пари.
В нічній імлі ніхто не гомонів,
І треті півні ранок не стрічали,
Тривожно зойкнули сичі з гаїв,
Й гілляки, мов застуджені, тріщали.
ОРИГІНАЛ:
Тарас Шевченко
РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав, −
Неначе човен в синім морю,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясень раз-у-раз скрипів.