29 лютого(1березня) 2019 р.-75 років з народин Володимира Затуливітра відомого всій Україні поета-філософа, журналіста, життя якого обірвалось за трагічних обставин...талановиті учні йдуть шляхами цієї Людини... Відкриваю його Записки із зошита «Стікс ХХІ» ...неймовірна людяна Мудрість оживає на очі...читаєш і замислюєшся ....і бачиш життя....він міг говорити про просте, а чіпляв у серці такі струни, що не забудеш...один його вислів про солов"я тільки -яка силища!. "..пташка розірви-серце.."..безкрая його душа....Світла Пам"ять....і ...не буду говорити звичними словами ...трохи набігло рядків.
Затуливітрові вітрила
(Володимиру Затуливітру)
Дійти до дерев’яного хреста,
Де пам’ять зупинилась у розп’ятті...
Повідати притихлим небесам
Зажуру занімілого багаття.
Злетять-замріють-знову оживуть
Палкі Затуливітрові вітрила,
Цього життя земного дивна суть...
Стріпоче знову в солов’їних крилах.
Мої ж ви незрадливі солов’ї ,
Ви – свідки вічності незримі стоголосі!
Перлини світанкової роси-
думки зібрали в чистому колоссі.
І мешкали десь у твоїй душі
І тріпотіли крилами у грудях,
Бо ти один
Їх щиро розумів,
Бо то – єдиний птах, який вмира, як люди...
У пісні...від розірваного серця...
Але допоки воно є і б’ється,
Боротися за правду серце буде.
Пробач, учителю... пишу тобі
Так просто, без прикрас, нефілігранно...
І не сплітаю оду-живопліт,
Слова поклавши на яскраві гами...
Ти просто знай: донині серед нас
Твоє неповториме щире слово,
Що затуляє від біди в цей час
І ревно зберігає мою мову...
...Десь заясніла мить у небесах
І стали ближчими твої стежки-дороги...
....Скотилася притишена сльоза
І яблуком зоревим впала в ноги...
#Тетяна_Прозорова
2019р.