Милий, любий мій, я одинока,
Я самотня серед своїх мук,
Лиш годинничок мене тривожить,
Не годинничок, точніше його стук.
Так пролітає час весь у безмежність,
День і мить, і секунда, й хвилина.
Як слухати гірко лічбу безперервну
Самотній у День Валентина.
На що сподіватись, й чекати чого?
Навіщо безглузде чекання?
Я знаю, забув ти про мене усе,
Мене забув й наше кохання.
Куди ж мені дітись в годину нудьги?
У Богом прокляту годину,
Шукати тебе? А якщо ти знайшов?
Знайшов вже свою Валентину?
Ти мій Валентин - хоч в цей час ми не разом,
А я Валентина твоя,( імена це ж не ті).
Але все ж я вірю, що будемо разом ми вічність…
Години, хвилини, миті…
2000
