Як танули бурульки дивилась у вікно,
По шибці сльози мовчки вниз котились.
Таке собі, абстрактне, німе, сумне, кіно
Як чорно-білі сни, що уночі наснились.
Дивилася й співала в півголоса пісні,
Куплети дрібним шифром на папері,
Думкам моїм ставали ці стіни затісні,
Та тут, відкрив ти несміливо двері.
А я співала тихо й дивилась вдалину,
Та погляд твій відчула усім тілом,
Бажання всі летіли в незриму вишину,
Я зупинилась, злякано й несміло.
Бентежили акорди фонограм,
Чомусь мурашки бігали по спині.
Я ж відчувала дихання синхрон,
І трепет той, я відчуваю й нині.
Скінчився трек, замовк мій мікрофон,
Скінчились чари, став реальним світ.
Але крізь звуків таємничий сон,
За спиною, почула я: «Привіт».