Відчайдушно потребую твої надійно-кремезні плечі...
Це не значить, що я живу лиш уявленнями про того самого "Незнайомця". Ні. Ні в якому разі я не марную свій час на пусті думки. Я лише знаю, що ти є. Цього мені достатньо. Достатньо відчувати тебе десь поряд і зовсім близько у часовому просторі. Гадаю, вдивляючись у невідомих в якійсь дешевій кав'ярні, попиваючи найсмачніший у місті гарячий шоколад, ти також це відчуваєш.
Тримаю усі свої переживання у собі, щоб потім похилити свою голову на твої широкі плечі й просто мовчки передати усю важкість в душі. Ти неодмінно мене зрозумієш, бо ...це ж ти. Так не вистачає твого розуміючого погляду, такого рівного впевненого дихання , цих великих теплих й на відчуття шорстких рук...Мені б просто твого впевненого розуміння - і все, я була б щаслива.
Так багато людей , які просто замість очей, мають штори кольором їхньої райдужної оболонки ока, які дивляться, але не бачать , не розуміють, не мають такої ніби неземної можливості - розуміти.
І...я від цього втомилась, як і ти, певно..
Хочу , щоб ти знав - я не живу тобою, я не живу майбутнім. Коли пишу , то думаю про тебе, коли засинаю, то уявляю твої заспокійливі обійми - моє снодійне. Я живу життям, вимикаю уяву. Час спливає і мені потрібно жити теперішнім. Люди часто маскуються за світом лайків, популярності, за порталом нереальності, замість того, аби жити живим, жити справжнім і жити сьогоденням. Я можу вічність говорити про дурість сучасного суспільства . Я ж також грішу- бо я і є сучасне суспільство, яке зловживає безлімітним інтернетом. Та чомусь мені здається, що я народилась не в той час і не в тому місці. Таке відчуття, що мене одну вивертає від цієї мобільної залежності, від деградаціїї молодого розуму, від маштабності кількості душ "made in China " .. боже, взагалі багато причин цього " вивертання", одна з яких - люди.
І от ти зі мною щоразу , коли випадаю з реальності й думками малюю тебе, лежачи на дивані, заплющивши очі, тішучись рідкісним спокоєм в своїй підсвідомості..І одразу так стає тихо...легко..затишно...
Банальні слова випливають , але, колись хотіла б подякувати тобі за щастя, за цю піднесеність всередині. яку ти даруєш своїми доторками, своїм бажанням володіти мною, бути твоєю, необхідністю ділитись чимось сокровеним і таким ... незвіданим для решти земних людей.
З любов'ю,
Твоя...
Є такі вірші і проза, які під час прочитання зігрівають зсередини...ніби закутують в теплий светр і заспокоюють словами: "не всі навколо такі, від яких вивертає. Є також і нормальні! Просто повір!". Цей Ваш твір - якраз із таких! Отримав насолоду від читання
Так багато людей , які просто замість очей, мають штори кольором їхньої райдужної оболонки ока,
- особливо дякую за цю фразу! Це неймовірно чітко і ємкісно описує голодні ігри сьогодення
хто ви, земні люди,
зупиніться ненадовго, не біжіть,
бо виходить у вас з нікуди в нікуди,
ви вже краще просто спіть ...
смієтесь, якщо хтось інший,
в епілозі його вже немає,
а у неї є найважливіший,
між тіней таких не буває ....
.......
живі ваші емоції ...
мені здається, що та частина людей, яка не підстроюється під масову культуру (або так звану), буде почувати себе з часом дуже незатишно ...
Чудовий твір,бо у ньому відображення прекрасної душі!Приємно читати таку щиру душевну прозу!
