Люди... такі люди...
Прагнуть всього й відразу...
Бачать чуже щастя,
Своє в ніщо не ставлять.
Хочуть щоб цінували,
Хочуть щоб поважали...
Мають вони - багато,
Тільки цього їм мало.
Дружба - само собою.
Сім'ю - уже не цінують.
Робота для їх в не в радість,
Людям завжди мало.
Забули як посміхатись,
Просто так перехожим.
Просто їм всім хтось винен,
Дома... чи на роботі...
Забули вони про щирість,
Про справжність і про турботу...
В ціні лише показуха,
А справжність уже не в моді.
Безцінною є безкорисність,
Цінуйте її сьогодні...
