Співав карась під вечір у суботу,
Коли село закутала імла,
Коли усі завершили роботу,
Співав карась, а щука ще й тягла.
Такий тандем в них вийшов в очереті,
Навіть верба заслухалася їх,
Концерт усім подобався в дуеті,
А в жаби викликало це лиш сміх.
Тут короп тихо з глибини підкрався,
І разом з ними вдарив по басах,
Комар голодний співом любувався,
Гойдаючись на лозяних списах.
Ще дві плотви до гурту додалися,
Колоратурний шпарили пасаж,
Поруч бобри на березі вляглися,
Робили розслабляючий масаж.
Останнім вже до цього фіш-квінтету,
Старезний рак з глибин призадкував,
І згідно до свого авторитету,
Бек-вокалістом ніжно підсвистав.
Але не чулось від ставка ні звуку,
Хоч риба горло рвала з усіх сил,
Й засвоїли вони таку науку,
Для цих «зірок» - ставок, не небосхил.
Співав карась під вечір у суботу,
Старався, що аж голосок заслаб,
Натомість, співу по селу усьому,
Чули концерти скрекотливих жаб.
Мораль така: в житті б як не старався,
І скільки не шукав «зіркову мить»,
Щастить – кому язик довгий дістався,
І чують тих - хто голосно кричить.
07.11.2018
Чудово! 
Чудово сказано!Прекрасна байка,яка цікава для дорослих і для діточок! 
