Співав карась під вечір у суботу,
Коли село закутала імла,
Коли усі завершили роботу,
Співав карась, а щука ще й тягла.
Тандем вони створили в очереті,
Верба стара заслухалася їх,
Концерт усім подобався в дуеті,
А в жаби викликало тільки сміх.
Тут тихо з глибини підкрався короп,
І разом з ними вдарив по басах,
Комар їх слухав і відгонив голод,
Гойдаючись на лозяних списах.
Ще дві плотви прибилися до гурту,
Колоратурний шпарили пасаж,
Старі бобри в кущі, немов у юрту,
Й гайда робити точковий масаж.
До модного оцього фіш-квінтету,
З глибин призадкував старезний рак,
І згідно до свого авторитету,
Бек-вокалістом підсвистав сяк-так.
Але не чулось від ставка ні звуку,
Хоч горло рвали із останніх сил,
Й засвоїли вони таку науку,
Для цих «зірок» - ставок, не небосхил.
Співав карась під вечір у суботу,
Старався, що аж голосом заслаб,
Та замість співу по селу усьому,
Концерти чули скрекотливих жаб.
Мораль така: в житті мета така вся,
Що скільки б не шукав «зіркову мить»,
Щастить – кому язик такий дістався,
І чують тих - хто голосно кричить.
07.11.2018 ( ред. 2025)
Чудово! 
Чудово сказано!Прекрасна байка,яка цікава для дорослих і для діточок! 
