Я жду тебе коли ти не онлайн,
Відволікають повсякденні справи
І вірю я у розгадання тайн
І мрію випить вдвох смачної кави.
Щоб очі в очі, руки до руки
І довго, довго щоб усе збагнути,
Нехай іще не в’яжуться думки,
Реальність світ затягує у пута…
Біг з перепонами у нас тривалий був,
Як детективи, від очей щезали,
Чекань, надій тривалий час минув,
Лише змінило почуття вокзали.
Так складно все, нестерпна кожна мить,
Коли далеко так крилаті мрії,
І лиш вві сні метеликом тремтить,
Твій неповторний поцілунок в вії.
Щоби зітхнуть і з вуст твоїх почуть:
«Нарешті, вже тебе я дочекався!»
Щоб поцілунок, ніжних спраглих вуст…
Із ароматом кави поєднався…