Тобі боляче? Ні? А мені? – Я не знаю…
Чи все рівно тобі? Навіть, не уявляю.
Чи приходжу у сни? Чому ж ти мені снишся?
І у серці моїм ти, чомусь, залишився.
Я все хочу забуть… А тобі це вдалося?
В книзі долі – не все, що хотілось збулося,
А ти віриш в любов? Чи ти вмієш любити?
А чи хоч знаєш ти, як із коханням тим жити?
Як катуєш його – а воно не вмирає,
І надіється: може, ще колись покохає.
Ти навіщо писав, говорив, приїжджав,
Своїм зайчиком, завжди мене називав.
Щоб понівечить вмить мою долю й життя?
Щоб убить мою душу? Топтать почуття?
Я повинна ненавидіть, плюнуть на все.
І пустити життя - куди вітер несе.
Ні, я буду любить, хоч страждатиму знов
І дізнаюсь: чи ж є та взаємна любов?
...перевірені! і не раз! 
