Вона печальна і самотня
Задумлива і мовчазна
Непоказна і не знайома
Про неї все – ніхто не зна.
Чому ж вона така печальна?
З горем своїм завжди одна
Зелені очі біль ховають
Як же дізнатись, хто вона?
Та справжній образ її бачу рідко,
Коли навколо неї тишина,
Коли нікого не буває поруч
Без маски, знов з’являється вона.
Вона проблем земних не розуміє
В своїх же залишається сама
З-за нього - вона мучиться, страждає
З-за нього в неї радості нема.
Роки минули, та не може ще забути
Вона кохання першого свого
І думає, як знову повернути
До тебе повернути знов його.
Та все це марно, він цього не знає
В його думках, напевно інші
А їй лишається, в журбі та смутку
З сльозами на очах писати інші.
Й до цього часу мовчазна й печальна
В безмежній далині живе одна
В люстерку тому, що навпроти неї
Хто ти? Скажи?
- Це я - душа твоя!