(За мотивами роману Чарльза Діккенса « Пригоди Олівера Твіста»)Маленький Олівер був сиротою,
Не мав він батька і померла мати,
З дитинства жив без друзів він у світі,
Не знаючи, як далі існувати.
Олівер жив у робітничому будинку,
Де мучивсь сам і його друзі,
Напевно вмер би від страждання,
Якби не стрівся гробовий в окрузі.
Оліверу і тут не пощастило
Доля йому знов не посміхається,
Він хоче жить у спокої і щасті,
Та Ной і Шарлотта знов знущаються.
Долаючи поневіряння,
Хлопчик до Лондона тікає,
Ночівлю собі і притулок,
В безлюдних вулицях шукає.
Фейджин хлопчика знаходить,
Учить його грабувати,
Та не вдається злу і кривді
Добру душу зіпсувати.
Щастя хлопцю усміхнулось,
(Таке рідко з ним буває)
І Олівер до Траунлоу
Жити потрапляє.
Добре ставляться до нього,
І годують його гоже
А Олівер в свою чергу
Їм віддячує як може.
Знов на життєвій дорозі
Сльози, муки, біль, страждання
До Фейджина потрапляє
Знову пекло, знов поневіряння.
Стрімкі повороти долі
На шляху його чекають
Добрі Роз і місіс Міллі
Олівера зустрічають.
Знайомиться з рідним братом,
Та той його хоче вбити,
Згоджується добрий хлопчик
З братом спадщину ділити.
Маленький Олівер багато пережив…
Був він терплячим, мужнім і хоробрим,
Він натерпівся утисків й страждання,
Але лишився з серцем добрим.