Така була й любов недбала,
Байдуже слухаючи спів,
Руслана нетерпляче ждала,
Щоб трепіт серця занімів,
Щоб щічки так не червоніли
І в голові тумани не млоїли
Та серця, невпинно трепіт зжав
І жар на щічках не згасав
А все ясніш, ясніш палав.
Отак метелик нещасливий
До рук потрапив пустуна
Так часом зайчик полохливий
Дрижить в густій озимині
Стрільця уздрівши вдалині.
Така була й любов недбала,
Від погляду його, вона буяла.
"Присв'яченo моєму другови із Румунії, Каталіну."
(Польща 2017р.)
