Я від життя нічого не чекаю,
Воно іде повільно до кінця,
Сміюсь із себе і себе картаю,
Що сподівалась одягти вінця…
Але, неждано мрії всі розтали,
Під полум’ям байдужості й ігнорування,
Невже і смс-ки я не варта?
Що в тебе там, нове чи втрачене кохання?
Ну а хотілось лиш поговорити,
Так, як раніше голос твій почути,
Що це за доля? Стрілись , полюбили
Ти вирішив…ну а мені як далі бути?
Чекать тебе? Надіятись на диво?
Ненавидіти світ? Тужити?
Лишити все як є? Самій страждати?
Й дзвінками не давати тобі жити?
Мені нічого ти не обіцяв,
Життя твоє – претензій я не маю,
Та хто б не був з тобою поруч зараз,
Тебе я дужче за життя кохаю.
2006 рік