Всім Мариночка казала:
-Та хто ж із нас без гріхів?
І назло всім - відбивала
В дівчат їхніх женихів.
З кожним дівка розважалась:
-Хі-хі-хі і ха-ха-ха!
Все кохалась, цілувалась
І котилась до гріха!
Та помітила Марина -
Тільки в ліжко всі зовуть,
Кавалери, наче, й хвалять,
Тільки заміж не беруть!
-Клявся ти, що не забудеш,
Що я буду тобі сниться,
Ти ж казав, що скоро будеш
Тільки на мені жениться!
-На тобі, Марино славна,
Що я тільки не казав,
І женитися, як личить,
Може, здуру, й обіцяв.
А як зліз - вернувся розум,
Наче хтось устиг шепнуть,
Чудернацькі твої пози
Тут в могилу заженуть!
То ж, Марино, будь здорова,
Хоч цей метод не новий,
Я вже шостий, хто від тебе
Утікає, ледь живий.
Так розлучниця Марина
Розплатилась за гріхи…
До своїх дівчат вернулись
Усі блудні женихи.
Як та риба у ставочку -
Всі зірвались із гачка,
А Марина в холодочку
Сама бавить байстрючка!
Так дотепно,дуже гарно!
Не гаєте часу марно...
Кожен день для нас вірші
Дуже гарні від душі!
Дякую! Підняли настрій.
Хоч кінцівочка сумненька
Буде дівка розумненька
Як то кажуть на все свій час
А Ви ж розважили цим нас.
Всього найкращого!!!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00