(Казка на сучасний лад для літнього оздоровчого табору.
На місцевому суржику. у співавторстві з І. Борзіло)
Жили собі старенькі дід та баба,
У лісі, у пентхаусі крутому.
На літаку - у сауну літали,
На BMW - верталися додому.
Баба фітнесом займалась,
Дід сидів у Інтернеті,
І в «вконтакті» він знаходив,
Друзів на усій планеті.
Також жив у них синок -
Безголовий Колобок.
Він хоча і був тінейджер,
Але мав свій власний пейджер.
В барах з ночі й до обіда,
Танцював він ай-да-ріда.
Стильний, модний наш юнак.
Обезбашенний чувак.
Слухав диски на CD
Мав він грюндери руді,
Раз із друзями на хаті
Влаштував наш Колоб паті.
Замість треків всіх зірок,-
Ті співали в стилі –рок.
Щоб рок – гурт свій розпіарить,
Треба бабок кучу впарить.
На приколі вийшов з хати,
Він продюсера шукати.
Так хотів до хіт - параду,
Що покинув діда й бабу.
Щоб знайти собі чувиху,
Божевільну Колобчиху...
Скрізь він їздив по лісам,
Побував і тут і там.
Довго мчався, аж упрів,
Доки Зайця не зустрів:
« - Косоглазий із Бішкека,
Де знаходиться аптека?
Бо ти знаєш, після п’янки,
Я так хочу валер’янки...»
«- Емендемс, ну ти й даєш,
Ти що. „Ейвон” продаєш?
«Міг, що друге грузонуть?
Де продюсери живуть???
Я його весь день шукаю,
І тебе, козла, питаю.»
« - Не козел я, - бачиш, - Кролик,
І відзняти можу ролик.
Ультрарадикалний кліп,
Бо я –Йоу – реальний тіп.»
Вмить майданчик обладнали
І масовки назганяли...
«Дали по 10 гривень.
Щоб стрибали, як дурні.
Хотіли стати модні –
Через 2 знімальні дні»*
Коли усе обмили,
В дискоклуб він потинявся,
До ранку , під Сердючку,
Із лохами відривався.
Зустрів там Вовка, та й питає:
«Чи про продюсерів не знає???»
А вовк мав погляди продвинуті й сучасні.
Пообіцяв йому пошити шмотки класні.
І той повів його до бару,
Не всі ж пошиють так, - на шару...
А далі все пішло, мов з казки:
Барменші він построїв глазки,
Гуділи з вечора до ранку,
Набив синяк дурному панку,
В курільці, біля туалета,
Штріха стрів з радіо „Планета”
Дурним базаром напрягав,
А потім взяв й таке прогнав:
«-Я протягну тебе на сайти,
Займеш ти метри й гігібайти,
Тебе пізнають у журналах,
І заговорять в колуарах.
І за полезнії труди,
Мене в „Мак Донадьс” поведи»
Колобок рішив не гнати,
Бо здоров’я барахлить.
Став в спортзал копита рвати,
Де зустрів його Ведмідь.
А Ведмідь - чувак прикольний,
Занімається Кун – фу.
він Мадонну продвигає,
А на лажу каже -- «Фу»
« -Слухай, ти, м”ячеголовий,
Мабуть хватить тормозить.
Придлагаю тобі здєлку,
Якщо хочеш круто жить.
Забрели вони в кабак,
Й підписали там контракт.
Розкрутився наш пацан
В хіт – параді Намба Ван.
Нові треки, туса, тачки,
У Швейцарському – заначки.
Якось їде – глядь, дівиця,
Зупиняє: «ач яка!»
Тож підступная Лисиця
Хоче звабить Колобка.
Зразу в барі напоїла,
В стриптиз – клітку затягла.
Пару фоточок зробила
І в журнал їх продала.
Колоб довго не вагався,
І з Лисою поквитався,
Він згадав про свого кума ...
Той усе ріша без шума...
Колобок в турне поїхав,
Так співав, що ледве дихав.
Й познайомився він там
З Колобчихою – мадам!
Ті відразу закохались,
Й незабаром повінчались...
Разом їздять на гастролі,
Він бере дружину в долю.
Ось і казочці кінець -
Колобочок молодець.
* - цитата з пісні гурту «Поющие трусы»
Гарний вiрш, Iнно. Цiкавий досить, кумедний сюжет. Така тут гумористична пародiя на деяких наших виконавцiв, якi люблять суржиком спiвати на данi теми. Згадуеться якраз Дзiдзьо, знаете - з бородою такий, ще у нього "Я i Сара, кльова пара. Роза i тюльпан. Пара намбе ван".
А то у вас у 14 рядку - а що саме тут маеться на увазi пiд словом "ай-да-рiда"? Це танець пiд оцю ось циганську пiсню "Аййдарiда рiда да" чи нi?
Так а назва цiеi мелодii, мабуть, все ж таки правильнiше буде разом, а не через дефiс i з великоi лiтери - "Айдарiда". Ну, як для порiвняння - i пiсня, i танець пiд iншу мелодiю ще е "Ламбада", то вона теж разом пишеться. I у даному випадку, якщо танцював кого? - тобто, у знахiдному вiдмiнку, то краще тодi буде - "Танцював вiн Айдарiду". А у попередньому рядку слово "обiду" теж все-таки набагато правильнiше з лiтерою "у" на кiнцi. Хоча, в принципi, якщо тут суржиком, то можна i такий варiант.
Дуже дякую.Приємно що дочитали до кінця.. писала в 2008 році...для інсценізації на святі, для підлітків з мого табірного загону... (там ще були музичні вставки, спроби акторської гри....прикольно вийшло)