Це місто перепущене крізь душу,
Розкладене на ноти і слова,
Такий тягар, з яким я жити мушу,
І легкість крил, аби злетіть могла.
Воно -- це ти. Розгублене, суворе,
Провулків тінь, проспектів нагота,
Моя сльоза, Дніпром умите море,
І наші небу віддані літа.
Байдуже, кажуть. Але це неправда,
Є нелегкою ноша у столиць,
У світлих веснах рятівна розрада,
Для жебраків, що впали серцем ниць.
Це моє місто. Старт, фінал, по колу,
Моє життя помножене на темп,
Лечу увись і падаю додолу,
Та не корюся долі, step by step.
ID:
787313
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 13.04.2018 17:47:51
© дата внесення змiн: 13.04.2018 17:47:51
автор: Надясемена
Вкажіть причину вашої скарги
|
