Ти читаєш мене, як розгорнуту книгу,
Між рядків, розглядєш прихований зміст,
Розморожуєш в серці потріскану кригу,
Прокладаєш до мене невидимий міст.
Відшукав й зачепив вмить струну ту тремтячу,
Яка зв’язує мрії й реальне життя
Бо в рутині заплуталась, втратила вдачу
І не знаю, як все розгребти до пуття.
Розбираєш по реченню, світ на абзаци,
Заримовуєш наші тривоги сердечні,
Зводиш в віршах для нас, кришталеві палаци
Та слова і думки - для нас вже не доречні.
Бо ти там, а я - тут… кожен має свій світ,
Різні ми, наче два континенти,
Та назустріч, збираються душі в політ,
Фільмувати щасливі моменти.
***
Ти читаєш мене, як розгорнуту книгу,
Між рядків, розглядєш прихований зміст,
Розморожуєш в серці потріскану кригу,
Прокладаєш до мене невидимий міст.
Відшукав і торкнувся струну ту тремтячу,
Яка зв’язує мрії й реальне життя,
Бо в рутині заплуталась, втратила вдачу,
І не знаю, як все розгребти допуття.
Розбираєш по реченню світ на абзаци,
Заримовуєш мрії серчечних тривог,
У снах звидиш для нас, кришталеві палаци
А твої всі думки? Знає їх лиш Бог.
Я тобі подарую усі континенти,
Щоб пізнати тебе, обійду цілий світ,
Фільмувати щоб разом щасливі моменти,
Та назустріч, двом душі летіти в політ.
