http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784205Продовжуючи тему розпочату Тарасом Комаринським:ТАРАС :
Ностальгія за літом
Засвітилися надворі ліхтарі
І кусаються до крові комарі.
Після спеки вже приходить холодок,
А довкола чути запах квіточок.
Я зі шланга поливаю грядочки,
Щоб росли петрушка, кріп і огірки,
І цибуля, й помідори, й бурячок.
Он летить на павутинці павучок...
Коник пісеньку тихесенько сюрчить,
А бджола уже до вулика спішить.
Описати все — не вистачить вірша.
Літній вечір... Просто тішиться душа...
Я:
Літній вечір... Просто тішиться душа...
Десь ірже-переривається лоша,
У сусідів знову п’янка – буде бій,
Над садочками літа бджолиний рій.
На картоплі колоради лиш не сплять,
Від тих гадів - деркачі самі стоять.
В небі ще зірок і місяця нема,
Хтось, когось, біля тиночка зажима.
А в болоті кричать жаби, як дурні,
Карасі дрімають в ятерці на дні.
Треба, мабуть, уже йти лягати спать
Бо, до ранку, можна оце так писать.
ТАРАС:
Ми прості і ми доступні,
Наші музи непідкупні.
Вірші пишемо чудові,
Наші рими кольорові.
В Клюб вступили не для слави,
А щоб всі нас прочитали,
З наших жартів реготали --
Сміх продовжує життя.
Ось такі ми: Ви і я.
Я:
Ось такі ми: я і Ви
Як закотим рукави,
І собі і всім на втіху
Як напишемо для сміху.
Яка тема – без різниці:
Пишем оди, небилиці,
І присвяти, і сонети
І про мухи, й про котлети…
Та боюсь набрать розгон, -
Щоб не получився гон….
