Жаданий мій, як довго ти збирався!
Щоб в вечір цей до мене завітати…
Ти звисока на мене подивлявся
Вагався, мабуть, з чого розпочити…
Так знахабніло, ковзнув по щоці
І відповіддю серце колихнулось
Відчула ніжний дотик на руці
І твоє тіло до мого торкнулось…
У поцілунку розтікались мрії,
Куйовдив коси, вітром залицявся,
Закутав мене повністю у себе,
І мокрим слідом у душі зостався.
І знову пестив ти кришталь-сльозинки,
Наснагу краплями так щедро дарував,
Заспівав шелестом на вушко колискову,
І монотонністю думок заколихав.
Я слухала, вві сні, твої пісні,
Твої бажання по плечах стікали,
Цієї ночі були тільки ми...
В безодню від усіх удвох тікали.
Чекала я тебе - і ти прийшов
Приніс мені, сором’язливій, непримітній
Свою любов і пристрасть не земну…
Вечірній дощ…ласкавий, теплий, літній…
13.07.2017