́Невже ти не знаєш,невже ти не чуєш
Невже ти не бачиш,невже не цілуєш,
Невже ти далеко,невже ти пропав,
Невже ти забув що ти мене знав.
Невже ти не знаєш,як сильно сумую,
Невже ти не чуєш,як боляче мені,
Невже ти не бачиш,як образ малюю,
Невже не цілуєш ти навіть у сні?
Невже ти далеко?Я бачу-немає,
Невже ти пропав?лиш образ твій є
Невже ти забув нас?Ніхто це не знає,
Лиш безліч шматочків - це серце твоє.
Як мало сказала,як мало віддала
Не встигла нічого зробити тобі
Якби я почула,якби я це знала
Що підеш назавжди....прости мені.
Прости що не вміла тебе так кохати
Прости що не дала я щастя тобі
Прости що не вміла тебе обіймати
Я гірше зробила лиш тільки собі.
Якби я могла-я все б повернула
Якби я могла обійняти тебе
Я навіть твій погляд цей ніжний забула,
О Боже!Поверни серце моє.
Ця моя частинка десь загубилась
Далеко у тебе-тримай...бережи
Вона із тобою і я з цим змирилась
Лиш прошу тебе її не впусти.
Я б душу віддала,життям поплатилась
Лише щоб ти був біля мене в ці дні
Я б серце віддала і з смертю змерилась
Лише щоб сказав "Не йди" ти мені.
Як важко писати,і сліз вже не має
Та я якось зможу і я проживу
Як хочу забути лиш Бог один знає
Цю мить переломну і дуже гірку.
Одного боюся-тебе не обійму
Й не зможу сказати як сильно люблю
За руку ту рідну тебе вже не візьму
Й не зможу лишити там душу свою.
О Боже!Прости-я все розумію
Випробування твоє не можу пройти
Я більше не можу...я не зумію
Не знаю як дорогу до нього знайти.
Я всім усміхаюсь,я завжди весела
Ніхто не бачить як гірко мені
Насправді я плачу,насправді я мертва
І все це я ношу у своїй душі.
Я вже не живу-я тільки існую
Лиш діти тримають,цілують мене
На них я подивлюсь і образ малюю
Я бачу у кожного лиш тебе.
Ти може не чуєш,ти й не читаєш
Ти навіть мабудь і цього не знаєш
Та кожного ранку і кожної ночі
Я згадую твої найпрекрасніші очі.
Твій сміх як лікарство і де його взяти
Твої поцілунки,обійми й тепло
Як хочеться все це знову мати
Та все це далеко у вирій пішло.
