Вона молоком запивала каву,
Лічила за вікнами крикливих ворон,
Така була в неї кумедна забава,
Допоки мовчав її телефон,
А потім у трубку кричав начальник,
Бо знову згубив якийсь документ.
І серце її летіло у п’ятки,
І мовби життя ішло шкереберть.
Вона взувала брудні черевики
І пастувала їх на ходу,
Ця сумка була їй геть завелика,
Пішла і купила геть замалу.
Маршрутка як завжди чкурнула з-під носа,
У черзі цигарку смалило хамло,
А ще враз порвались останні панчохи,
На інші в той час грошей не було.
Стаття не писалась, життя не складалось.
На носі сидів уже Новий рік,
Робота набридла – клієнти дістали.
Папери, гармидер-усе як торік.
Набрала засмучена ввечері маму,
Хоч знала розмови смішний хеппі енд:
«Ех шкода. Не вийшла за Ваську-сусіда!
А Васька тепер-крутий бізнесмен!»
Життя непередбачуване... Часто шкодуємо про зроблений у минулому вибір, але все стається так, як має бути. Видно той Васька мав дістатись іншій. Життєво.
Життєво. 
