Авторський переклад "Письма"
Літо триває. Серпень близький до тіла, та душу, на жаль, не гріє.
Ти відключаєш в старому смартфоні звук –
Не хочеш тривожити важкість пітьми навкруг,
Тоді затискаєш смартфон у руці так міцно, що навіть долоня мліє,
І тулиш його під ребро, наче в пальцях – мрія…
Тобі? Чи тобі, впертій мрійниці, зійде з рук
Ця лінія долі, поєднана з тріщинкою на екрані?
Жмуток блискавиць, форзац абетки грози…
Листи прилітають на бабчиних крилах, прозорих, мов слід сльози,
Дзижчать в підребер»ї, снують у серцевій рані,
Такі самовпевнені й стислі у кожній грані
Короткі рядки – незнайомі тобі голоси…
А гілочки діалогу впритул поросли по шкірі:
Якщо і знайдеш в них рубці – омини, облиш
Їх гоїли бозна-коли – роздражнили лиш,
І шрами згрубішали, видовжились в зневірі…
Мовчання – це золото, та у нічнім ефірі
Чекання на лист - найдорожче, тому й не спиш…
! 
есть еще три причины, и еще три)) да, и еще)))
...Непередбачуваний кожний з наступних рядків... 
Вірш - 
Тепер запам'ятаю і Листи.
"Їх гоїли бозна-коли -" 
