Завчу напам'ять усі наймаліші шрами
І сховаю від світу, зробивши тебе своїм сонцем,
Закрию від бід, ламаючи міцні рами,
І буду твоїм найніжнішим з усіх охоронцем.
Немов би дитина біжу за тобою по місту,
Без тебе, хоч може й не віриш, зовсІм божевільна
І треба ж так статися в нашому дивному світі,
Що людина може бути настільки рідна.
