Багряні буси випали на сніг,
І розтеклися ріками в долині
Вже протекли озера сліз,
А ти уже в полині.
Для кожного давно висять вже тремпеля
І зайняті місця у шафі,
Твій клунок на виході стоїть
Чекає відгук часу.
Тебе роздавить вибух парадоксальності подій,
І ми вже без надії, віри, сподівань
Ти більше не повенешся, не залікуєш моїх ран!...
