За мотивами байки у прозі
"Ґудзик без штанів"
Автор Микола Возіянов
По дорозі йшли штани.
Ґудзик від них стиха
Одірвавсь і в бр"яни
Скотивсь. Ледве диха.
В бур"яні сидів ховрах,
Та й спитав заблуку:
-- Чи загнав якийся страх
Тебе в бур"янюку?
-- Ні, не страх загнав, а страм,--
Ґудзик одізвався.
-- У штанах я йшов. Десь там
Раптом одірвався.
Шастнув було за штаньми.
Глядь, навпроти мене
Гурт жінок іде з дітьми.
Нене ж, моя нене!
Отоді то я й чкурнув
У бур"ян до тебе,
Бо я вмить тоді збагнув,
Що ховатись треба.
Як би, друже, я посмів
При отім народі
Появитись без штанів?
Страмота, та й годі!
. . . . . . . . . . .
Тож бо ґудзика сховали
Від огуди бур"яни.
Зате глуму вщерть зазнали
Незастебнуті штани!
Вщерть зазнали глуму злого.
Але час минув якийсь,
Замість ґудзика старого
Інший ґудзик появивсь.
І штани пішли бадьоро
Та сміливо між людьми.
Показні були і скоро
Стали модними штаньми.
Ґудзик же, що відірвався
Самостійно від штанів,
Лежав там, де і сховався,
В бур"янах, аж поки згнив.
Де ж мораль оцього твору?
Вона є між таких слів:
Не вистрибуй, друже, вгору
З тих, що на тобі, штанів!
Якщо ж ти не зрозумієш
Суть моралі в тих словах,
Може трапитись, що згинеш,
Як той ґудзик, в бур"янах.
