|
* * *
(Місяць уповні оглядає Сад своїм холодним блискучим Оком. Його луч облюбовує голівку Троянди кольору Темного Пурпуру).
Голос Рус-Хуррем, Роксолани
(Пурпурової Троянди Втіхи)
- … Втіка ріка. Біжить, тече вода …
Ох, я була весела молода!
Бувало, тільки сонечко - на тин,
а я вже сміхом буджу Рогатин:
(співає)
"Розлилися води на чотири броди.
Ой дівчата, весно-красна,
зілля зелененьке!
А в одному броду зозуля кувала,
зозуля кувала - літечко казала …
А в другому броду щука-риба грає,
щука-риба грає - кригу розбиває …
А в третьому броду соловей щебече,
соловей щебече - злоті трави кличе.
А в четвертім броду дівчинонька плаче,
дівчинонька плаче - за нелюбом йдучи …
Дала мати доньку в чужу сторононьку …
Гей,гей, мати - лихо знати,
за нелюбом жити!"
… Скресає лід на Липі … Ані лиха!
Весна уже в дорозі - юна, тиха …
Її чекають з миром на гостинці -
паски у церкві святять рогатинці …
На День Великий дзвони в небі грають.
Господарі свячену "долю" крають.
На рік погідний, днину ясну, гожу,
мій батько рідний править службу Божу …
(голосу набирає церковний спів
"Христос воскрес!", на тлі якого
виразно проступає Голос Батька,
що зупинився для благословення
в утворі "царських" воріт.)
Голос Батька Роксолани - Насті Лісовської:
- Дай, Боже, громаді
на той рік діждати,
та теє свячене
на Світле Воскресеннє
у щасті, здоров'ї
та при своїй хаті
споживати …
Христос воскрес!
Великоднє багатоголосся:
- Воістину воскрес!
Голос Насті Лісовської - Роксолани
(по дії Пурпурової Троянди Втіхи):
- Мужі статечні, жіночки-лебідки …
Вінки … квітки … хустини та намітки …
Хрещаються брат з братом, батько з сином …
Великоднє багатоголосся:
- Христос воскрес!
- Воскресне Україна!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
- А кругом церкви, тут же, на леваді
дівчата з парубками - в парі, в ладі -
"шуму́ють", "вороба́ють", "просо сіють" -
якої знають і якої вміють -
"ламають вражі мо́сти", "гатять пру́ди",
та налітають в жарт, як "тури-люди".
(Дівчата та парубки стають супроти у два ряди. Співаючи, ряди то наближаються, то віддаляються один від одного. Врешті парубочий ряд згинається в коло, "полонячи" руками дівочий гурт. Дівчата "лякаються", кидаються врозтіч. Парубки -"тури" поволі випускають їх з кола, "замикаючи" в середині облюбовану дівчину."Бранка" намагається втекти, вирватися "на волю" - та даремно…)
Багатоголосся великодньої перебранки:
- Наїхали тури-люди, матко наша!
Наїхали тури-люди, чи ти наша!
- Чого ж вони наїхали, - я ще ваша …
- Чи підеш ти за турина, матко наша!
- Ой чи старий, чи молодий? Я ще ваша …
- Старесенький, сивесенький, матко наша!
- Я сторожу, та й не можу. Я ще ваша …
- Молоденький, гарнесенький, матко наша!
- Я - по рожу, тепер можу. Я - не ваша …
(Дівчина - "бранка" обирає собі "турина" з кола, дарує йому квітку "на викуп". "Ланцюг" рук відкривається - і пара покидає коло).
- А нумо, гуртом до Гнилої Липи!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
- Смішки та співи … Мелодійні скрипи -
до серця – серце … руки - до руки -
то хлопці влаштували "гойданки" …
Бо кажуть люди: в гойданці – спасення …
Отож, на свято світле - Воскресення -
від злого духа, хворості, біди
ми гойдалку сплели біля води.
Парубоче багатоголосся:
- Гой-да, гой-да -
висить Юда!
Дівоче багатоголосся:
- Гой-да-да, гой-да-да -
а нам горе - не біда!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
- На дуду дме музика - гей, гуляночка!
В таночку личко миє "подоляночка",
а поруч неї плава "білодан" -
Остап, Івась, Микитка, чи Богдан …
І мліють груди - хто?.. по кім зітхає?..
Там видно буде - хто кого кохає -
чия голівка змаяна в барвінку,
і чий качурик в гороховім вінку …
(дівчата "плетуть" коло хороводу, підіймаючи руки вгору, а "качурик" в "гороховім" вінку проходить між руками, наче крізь ворота)
Дівоче багатоголосся хороводу (у співі):
- Ой не ходи, качуроньку, в горохо́вім ві́нку,
вибирай си, качуроньку, щонайкращу дівку.
- Не казала мені мати кралі вибирати,
а казала мені мати сиротоньку взяти …
- Теши, сину, ясенину - буде добре клиння,
бери, сину, сиротину - буде господиня …
- І та файна, і та файна, і та непогана,
межи ними Марусенька - як намальова́на!
Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
- … Заходить сонце за рогатим тином,
прощається надвечір з Рогатином,
а місяць з високості - на поріг,
заходить в гості, наставляє ріг …
Курні хати втомились, не димлять.
Щось димарі про зорі гомонять.
Пихтить від жару піч, байки скрегоче,
допіру розговілась - вже й не хоче!
Вляглися зручно спати на печі
миски та глеки, "вуса"-рогачі …
На ганку двері хрипло не риплять -
всебожа згода … мир … і благодать …
Ані шелесь тобі, ні "кукуріку" -
не чути ані лайки, ані крику …
Гульвіса-вітер зважує на тин …
… Ба, навіть в сні сміється Рогатин.
(В повітрі до пізньої ночі у супроводі дівочого та парубочого сміховиння дзвенить великодня гагілка... голосом Жінки з Лелечими Крилами):
"Кроковеє колесо,
кроковеє колесо
на гостинці стояло,
много дива казало…"
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ID:
747034
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 21.08.2017 09:52:55
© дата внесення змiн: 21.08.2017 11:51:06
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|