Коля друзів поскликав,
Іменини святкував.
Роздавав цукерки всім
Кому вісім, кому сім.
Підійшов малий Хома.
- Все віддав. Уже нема!
- І я хочу, дай мені. –
Відказав тоді Хомі:
- Не проси мене, Хома,
Бо нічого вже нема!
Я не кликав, не чекав,
І тебе не рахував.
А всім кликаним – роздав! –
Та за спиною тримав.
- Дай хоч трішки, в тебе є. –
Той Хома не відстає.
Вийшов Петрик, теж малий,
І дав «Ключик золотий».
- Їж, Хома, Ісус те дав.
Ну, а Колі Він сказав:
«Всіх люби, усім давай,
І нікого не минай.
Дав в любові, без гризні,
Значить, дав оте Мені».
Галина Яхневич