Ірина Вовк. "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІІІ. З'ява ІV, V (продовження10)
З'ЯВА IV
На порозі показуються Магдалена і Аре.
Аре
Не заходь туди, благаю, Пані...
Магдалена
Мушу... мушу... Аре...
Аре
Ти ж бачиш, Пані, се бо ті кімнати,
в котрих ясніла сніжним своїм тілом,
як сяйво місяця ряхтить, іскриться сріблом
у мороці гущавини лісної...
Магдалена
Не тривожся, Аре!
Тепер не розсріблюся давнім блиском!
В бігу безперестаннім за Пророком
зчорніла вся, як нива золотиста,
в яку щодень вціляли блискавки.
Ось бачиш—похилилася і пилом
припала придорожним...
Аре
Так чому ж
все прагнеш увійти в оті кімнати,
де...
Магдалена
... пломеніла, як злотисті лати...
У сильних світу збуджувала трем
зміїний... Блискавкою тіла,
що сяяло крізь шати, розхиляла
уста—і вже назавше в'яли
на них слова від тліючих жаринок
палких бажань...
Аре
Якщо ж ти, попри все, ще пам'ятаєш,
ким ти була тоді у цих порогах..
Магдалена
Так... пам'ятаю все, Аре... Однак
мене жене до тих порогів туга,
як буря звихрена... Волосся розвіває...
тріпоче шатами... і дме... свистить...
шумить... і без кінця жене!!!
Аре
Вернися звідти, Пані!..
Магдалена
Ні... Не вернуся вже! Переступлю
я ті пороги... Бо ступити мушу...
мушу!
Аре
Згадай Пророка і вернися вчасно...
Магдалена
Постійно пам'ятаю—і тому
з такою спрагою біжу до тих порогів!..
Аре
Ти можеш, Пані, легко помилитись
дорогою...
до Вчителя...
Магдалена
Не треба
лякатися, Аре! Іду—весь час...
весь час іду за з'явою цією
надземною, що раз... спостерегла!
Хто зможе вирвати з глибин душі моєї—
смутні... великі... слізні Його очі!
Впеклися, в'їлися глибоко мені в серце
і вже здається, що душі не маю,
лишень смутні... великі... слізні очі!!!
Аре
Піду відсіль...
(Відходить непомітно для Магдалени.)Магдалена(ніби до Аре)
Тут я узріла їх—смутні і слізні!
Ось тут вони поглянули на мене...
тут наді мною плакали... а сльози
з отих очей спадали мені в серце
вогнистою лавиною... палили
пеклом... гризли лютим болем...
і капали, немов криваві ружі, углиб душі —
і все... пекли... пекли!!!
А очі все дивилися—такі
смутні... великі... слізні Його очі!
(Переступає поріг.)З'ЯВА V
Входять невольники. Прислуга—Магдалена.
І-й невольник
Геть звідсіля, ганебно дівко!
II-й невольник
Геть звідсіля, брудна ганчірко!
Магдалена
Я...
ІІІ-й невольник
До вуличних калюж— там твоє ложе!
Магдалена
Я ж... Я ж...
І-й невольник
Брудне тебе ганчір'я покриває...
ІІ-й невольник
Чи там під ним ховаєш свою вроду?
ІІІ-й невольник
Атьху!
Смердиш! Несе гидким зловонням
від твого тіла...
Магдалена
Я... Я—Магдалена!
Невольники(вітають її сердечно)
Вибачай...
Пробач...
Даруй нам, Пані!
Магдалена оглядається довкола.
Дивиться питально на прислугу.
І-й невольник
Даремно чекати будеш...
Пан бо наш змінився дивно...
ІІ-й невольник
Як давно—
останній раз вінці повимітали...
ІІІ-й невольник
Вже окрики веселощів завмерли
в тих стінах...
Магдалена
(здивовано)
Чи то правда? Розкажіть!
І-й невольник
Ти першою сюди зайшла від учти
тодішньої!
Магдалена
Яка тому причина,
що Пан ваш так змінився?
ІІ-й невольник
Натерпівся... дуже...
із туги за Тобою...
Все чекав на Тебе, аж пішов нарешті
сам до Пророка...
Магдалена
Сам...
Що чую? Пан ваш—до Пророка?
ІІІ -й невольник
Покинув все... Як встав—так і пішов.
Магдалена
Я мушу тут зостатися!
О дайте
тут залишитися мені, благаю вас!
Мене саму облиште... ані кроку
я далі не ступлю... Втулюсь ціла
в оту заслону—і зостанусь хвилю...
На мить одну... Благаю вас—лишіть!
Згадайте тільки, чи коли кого
хоч раз я скривдила?!
(Слуги переглядаються між собою).
Була до вас ласкава
і добра Пані! А тепер благаю—
як про велику ласку—відійдіть!
(Слуги вагаються хвилину, тоді відходять).
(За виданням "Марія з Магдали". - Львів:Логос,1995)
