щодня йому дарую океан любові,
а він - випробування й муки в вічній цитаделі
де зло й добро нуртують поміж згустків крові
він - усього лиш Світ, я - хвора на синдром Аделі*...
* синдром Аделі - нав'язлива, пристрасна й сліпа любов до когось чи чогось. людина навіть не зважає на те, що їй не відповідають взаємністю або й взагалі ненавидять. так кохала молодша донька Віктора Гюго Адель офіцера Альберта Пінсона. через те цей психічний розлад носить її ім'я
переживаю схожі почуття. вона сама мені каже, щоб я шукав іншу, але ж я зустрів найкращу в світі дівчину і не хочу її полишати... Вона вдячна за все що я роблю, але з океану дружби мені поки ще вибратись не вдалося. але я вірю в себе ! я обов'язково його подолаю !
Дівчина права. З океану дружби до океану любові немає шляху. З нього не вибратись. Краще дослухатись поради, знайти іншу, оминати сьомою дорогою її океан дружби, і зразу шубовснути в океан любові.
Аби не сидром Лесі Українки, все інше люди зрозуміють
Ulcus відповів на коментар Яна Бім, 18.07.2017 - 00:35
а що то за синдром?) не чула
Яна Бім відповів на коментар Ulcus, 18.07.2017 - 00:41
Та чули Ви, чули))
Щоб не плакать - я сміялась
такі от симптоми сидрому
жартую звісно
Ulcus відповів на коментар Яна Бім, 18.07.2017 - 00:51
фух, а мене вже совість тиснути почала - як же то я не чула? а взагалі - нормальний синдром ви описали. а людям розуміти і ні на що. усе їм знати треба. чому роздягати тіло на людях вважається неподобством, а всі хочуть побачити голу душу? / по-моєму, накльовується ідея для катруньчика/ ))) головне, щоб не було причини такого синдрому. дякую